Не осудить, а помолиться,
Не отомстить, а помириться,
Забыв обиду навсегда,
Да так, чтоб плакала душа
От всеобъемлющей любви –
Такой судьбой благослови
Народ страны моей, Господь!
Стяжали славу прах и плоть,
И о духовном назидают.
Ты видишь, Бог, как души тают
От жара страха и обмана,
Как вызревает плод дурмана
Прикрывшись маской благочестья…
Прошу, Отец, открой нечестье -
Сними с волков овечьи шкуры
И покажи как есть натуру
Клыкастых хищников в отаре!
Не дай нам быть как на базаре
В Твоих молитвенных домах!
Молю, Господь, зажги в сердцах
Моих собратьев пониманье,
Что Ты – Любовь, а не страданье,
Что благодать Твоя есть сила
И перед ней – ничто могила,
И тени смертные ничто….
Пусть поразит врага гнездо
Мятеж рождённого им семя!
Дави пята обмана темя
Державной силой благодати,
Отцу во славу, Сына ради!
Аминь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
